А.Є. Конверський до Міжнародного Дня Філософії:

Не буду вдаватися до оригінальності, а звернуся до слів класика: «Філософія – це епоха, що окрилена думкою».

Або як казав Геній: «Філософія – це сяюча хмарина на яку зійшов Христос, вознісся на Небеса»

І далі «Філософії не навчаються. Філософія є поєднання набутих знань із високим розумом, який їх застосовує».

Виходячи з цього, філософія постає у наступних іпостасях: як світогляд, і як форма суспільної свідомості, і як методологія, а значить як наука.

Кажучи про філософію як науку, маємо на увазі не науку в ряду відомих наук (наприклад, фізика, психологія, математика, історія, кібернетика і т.д,) а науку яка сягає глибин пізнавального процесу, до якого долучені і який здійснюють конкретні науки чи то природничі, чи технічні, або ж гуманітарні.

У кожної з цих наук виникають проблеми, які змушують вийти за межі предмету її дослідження, а це означає торкнутися філософських проблем цієї науки, власне, визначити місце та значення здійсненого відкриття в системі існуючого знання, і вказати стратегії подальшого розвитку даної науки.

Повторюю, це означає перехід конкретної науки до її філософських проблем.

Так було при переході від геометрії Евкліда до геометрії Лобачевського. Так було при зміні класичної науки на посткласичну.

Що стосується мене, то філософія багато визначила у моїй науковій та викладацькій діяльності.

Цариною моїх наукових інтересів є «проблеми логіки наукового дослідження», які сягають своїми витоками до діяльності «Львівсько-Варшавської школи».

Саме знання філософії були моїми орієнтирами в безкрайньому морі логічної проблематики, яка виникла з початком формування у середині ХІХ століття сучасної логіки. Із виникненням після традиційної логіки, сучасної – з’явилися ті ж проблеми, які мали місце при переході від фізики Ньютона до фізики Ейнштейна.

А саме: чи не втрачає логіка свого предмету,  чи не означає удосконалення методу формалізації заміну логіки на математику, чи не розчиняється логіка і математика в теорії множин?

Керуючись знаннями філософії, перш за все, як методології, мені вдалося виокремити свій науковий інтерес у вигляді «проблеми логічного обґрунтування знання», а також створити концепцію логіки як навчальної дисципліни, яка викладена підручниками: «Традиційна логіка» (2023 р.), «Сучасна логіка: класична та некласична» (2024 р.).

Актуальні та величні проблеми постають перед сучасною філософією, починаючи від засадничих начал людського буття і аж до проблем штучного інтелекту.

Філософія за своїм покликанням шукає відповіді на ті запитання, на які вона наперед знає, що на них не має відповіді «Що таке Свобода?», «Що таке Щастя?», «Що таке Добро?» тощо.

Річ у тім, що відповіді на ці запитання перебувають за межею знання, в мудрості. А мудрість, як стверджував Піфагор – це прерогатива Бога.

Людина, за його словами, не володіє мудрістю, вона може лише любити мудрість.

У цьому і неперевершеність філософії, адже вона не дає догматизуватися, закостеніти нашому пізнанню, а навпаки – стимулює постійно перебувати у пошуку, в прагненні відкриття Істини.