У 1960 році  на історико-філософському факультеті було організовано кафедру етики, естетики і логіки (з 1968 року – кафедра етики і естетики, з 1989 – сучасна назва: етики, естетики та культурології). Першим завідувачем кафедри став В’ячеслав Олександрович Кудін (1925-2019), тоді кандидат філософських наук, доцент, який у 1963 році захистив докторську дисертацію за текстом написаного ним підручника «Естетика», виданого друком у 1967 р. Це був перший україномовний підручник з естетики.

Поява спеціалізованої університетської кафедри в Київському університеті була пов’язана із запровадженням у навчальні програми закладів вищої освіти нових курсів «етика» та «естетика». Завдання підготовки науковців, а також розроблення і методичного забезпечення курсів, створення навчальних посібників було покладено на кафедру.

Важливим кроком у посиленні уваги до етики й естетики, певною мірою в остаточній інституалізації естетики як важливого напряму філософських досліджень, впровадження його в підготовку кадрів вищої спеціалізації, а також у формуванні широкого громадського інтересу було заснування кафедрою республіканського міжвідомчого збірника «Етика і естетика».  Це був майданчик для обговорення предметних полів етики й естетики, їх взаємодії. За час існування цього щорічника побачило світ 37 номерів.

Кафедра етики і естетики розгорнула широку просвітницьку діяльність з допомогою Товариства «Знання», «Товариства охорони пам’ятників історії і культури», творчих спілок та мистецьких організацій. Естетичне виховання постало важливим практичним завданням, що певною мірою розширило поле естетичних досліджень.

В. Кудін 1976 року залишив кафедру, але тривалий час продовжував працювати в системі вищої освіти України, згодом – викладав у Братиславському університеті ім. Я. Коменського, в університетах штатів Техас та Мінессота, був почесним професором університету Біліджі (США).

Лариса Тимофіївна Левчук (1940 р.н.) у 1976 році стала наступною завідуючою кафедри, тоді ще будучи кандидатом філософських наук, доцентом. У 1980 р. захистила докторську дисертацію. Л. Т. Левчук є знаним далеко за межами України фахівцем естетики, мистецтвознавцем. Своєю науковою роботою вона відкрила важливий напрям естетичних досліджень, що постав на перетині філософії, естетики та психології, – проблему художньої творчості, особистості митця. Важливим чинником, що забезпечив теоретичну підготовку для міждисциплінарних досліджень, було те, що в складі філософського факультету перебували відділення психології і відповідні кафедри, які гарантували високопрофесійне викладання психологічних дисциплін.

Наступний науковий проєкт, започаткований Л. Т. Левчук, передбачав комплексне дослідження вітчизняних традицій естетичних поглядів та теорій. Особливої уваги в її науковому доробку набули естетичні погляди І. Франка, М. Коцюбинського, О. Кобилянської, М. Вороного, Г. Хоткевича, В. Винниченка та багатьох інших. Аспірантські і докторські дисертації, підготовлені під її керівництвом, фактично охоплюють дослідження творчості відомих українських мислителів, які мають у своєму доробку суттєву філософсько-естетичну складову. Одна з аспіранток Л.Т. Левчук – українська письменниця, наукова співробітниця Інституту філософії НАН України Оксана Забужко — відома своїми українознавчими студіями, в яких, без сумніву, відчувається філософська освіта авторки.

У цілому, в період 1980–1990-х років кафедра перетворилася на всеукраїнський центр підготовки спеціалістів в галузі етики і естетики. Важко знайти такий заклад освіти в Україні, в якому не працювали б випускники кафедри, які продовжують наукові традиції кафедри, створюють власні наукові школи, сприяють розвитку молодих фахівців і продовжують тісну співпрацю зі своєю альма-матер.

Після набуття Україною незалежності перед колективом кафедри постало завдання створення навчальних посібників для закладів вищої освіти. У 1991 році вийшов підручник «Естетика» (автори – Л. Левчук, Д. Кучерюк, В. Панченко, М. Русин), у 1992 році – підручник «Етика» (автори – О. Фортова, О. Лінчук, Т. Аболіна, О. Шинкаренко, В. Єфіменко, І. Лосєв). Підручники витримали випробування часом, їх неодноразово доповнювали і перевидавали, вони залишаються надалі суттєвим науковим доробком кафедри.

Початок 1990-х років для кафедральної наукової спільноти ознаменувався долученням до викладання нового навчального курсу «Історія світової та вітчизняної культури», який було започатковано у 1988 році. Саме попередні наукові напрацювання дали змогу кафедрі швидко створити начальну програму (автори – доценти В. Панченко, І. Лосєв) та підготувати перші в Україні підручники «Історія світової культури» (1994) та «Історія світової культури. Культурні регіони» (1997). Ці підручники і досі є суттєвим підґрунтям підготовки культурологів у Київському університеті, широко відомі в Україні, неодноразово перевидавалися, включно до 2011 року.

Зусиллями Л. Т. Левчук було відкрито спеціалізовану вчену раду Д. 26.001.28, яка безперервно працювала до 2019 року. На цій раді захистили кандидатські і докторські дисертації десятки фахівців з етики, естетики, історії і теорії культури.

Продовженням науково-педагогічних традицій кафедри, її теоретико-пошукової й викладацької роботи стала діяльність наступної завідуючої кафедрою Валентини Іванівни Панченко (1949 р. н.), яка очолювала кафедру етики, естетики та культурології у 2002-2020 роках. Відомий в Україні і закордоном спеціаліст з естетики і культурології, вона стала ініціатором створення у 2011 році відділення культурології на філософському факультеті Київського національного університету, задала вектор культурологічної проблематики кафедри своєю монографією «Мистецтво в контексті культури» (1998).

У складних для України умовах утвердження незалежності свою дослідницьку, науково-педагогічну та громадську діяльність В. Панченко спрямувала на забезпечення спадкоємності у розвитку вітчизняної естетичної та культурологічної науки, що потребувало оптимізації як науково-дослідницького, так і освітньо-викладацького процесів модернізації гуманітарного простору українського суспільства. За її безпосередньої участі принципово розширюється науково-дослідницький та освітянський сектори як університету в цілому, так і філософського факультету зокрема.

Вона стала натхненницею широкого введення в систему вищої освіти культурологічних дисциплін, започаткування збірника наукових праць «Українські культурологічні студії», співорганізатором відкриття підготовки кандидатів наук зі спеціальності 26.00.01 –  теорія та історія культури (філософські науки) у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, що сприяло підтримці високого рівня кадрового забезпечення української системи вищої освіти фахівцями з етики, естетики та культурології.

Проблематика, порушена у працях В. І. Панченко, виявлення продуктивності міждисциплінарного наукового підходу знайшли системне продовження у подальших дослідженнях українських вчених – її аспірантів (понад 20 фахівців у галузях філософських наук), докторантів (7 науковців), пошуки яких створюють, як у межах філософського, так і культурологічного вітчизняного простору, можливості долучення до сфери наукового аналізу актуальних питань методології і практики застосування естетичного й культурологічного знання.

Особливо значущими у доробку В. І. Панченко є філософсько-культурологічні рефлексії щодо кореляції теоретичного і практичного рівнів політичної діяльності в сфері культури, культурного виробництва як галузі сучасної економіки, теоретико-методологічного обґрунтування сучасної економіки культури, культурологічної експертизи як інструмента креативізації економіки. Ці дослідження засвідчують можливості створення фундаментальної бази для розвитку експертного знання в процесі трансформації вітчизняної культури і соціальних відносин у сучасних умовах.

В. І. Панченко доклала багато зусиль, щоб багаторічна результативна праця етиків кафедри уможливила викладання загальноуніверситетського курсу «Професійна і корпоративна етика» і сприяла організації його читання на всіх магістерських програмах університету. Було видано навчальний посібник «Професійна та корпоративна етика» (2019), в якому знайшли концептуальне оформлення теоретичні доробки та практичні рекомендації, сформульовані фахівцями кафедри.

Викладачі кафедри в 2004–2013 роках брали активну участь у міжнародних наукових проєктах, зокрема: міжнародний проєкт «TEMPUS-SMHES – HESDESPI», «Розвиток системи вищої освіти для вдосконалення соціального партнерства з метою підвищення конкурентоспроможності у галузі гуманітарних наук» (Higher Education System Development for Social Partnership Improvement and Humanity Sciences Competitiveness (2010–2013); міжнародний проєкт «Розробка навчального курсу для вищих навчальних закладів відносно культурної обізнаності в Україні» за підтримки Посольства Великої Британії та МОМ (2009–2010); міжнародний проєкт «Розвиток етичної освіти у вищій школі», програма «HESP Regional Seminar for Excellence in Teaching» (2004–2007). Результати досліджень міжнародних наукових проєктів було імплементовано в створення освітньо-професійних (бакалавр 2011) та освітньо-наукових програм (магістр 2015, доктор філософії 2017) відділення «Культурологія». 

З 2020 року кафедру очолює Ірина Ігорівна Маслікова (1974 р.н.), доктор філософських наук. Вона є фахівцем з етики і культурології. Дослідження в етиці І. Маслікова починала із з’ясування етичних аспектів економічної діяльності та концептуалізації етико-економічних підходів. Подальша робота спрямована на розробку соціальної етики, зокрема етико-філософської інтерпретації ідеї спільного блага та проблем його реалізації в сучасних соціальних практиках. Результати цих досліджень оприлюднено у книзі «У пошуках спільного блага: етичні колізії соціальних практик» (2018). 

У галузі культурології основні дослідження здійснюються І. І. Масліковою в межах прикладної культурології. Участь у міжнародних проєктах кафедри етики, естетики та культурології, пов’язаних із питаннями розвитку вищої освіти в галузі гуманітарних наук, зумовила звернення до проблем функціонування культурних інститутів, дослідження культурної політики, економіки культури, менеджменту соціокультурної діяльності, крос-культурних досліджень, зокрема крос-культурного аналізу цінностей та норм сучасних економік.